Чи замислювались ви про те, як жили та навчались студенти в далекому минулому? А які були у них викладачі? Хіба ж не цікаво дізнатися про їх сповнене труднощів і романтики життя та навчання?
Найпершим навчальним закладом вищого гуманітарного типу була Острозька школа чи Острозький греко-слов’яно-латинський колегіум. Тут викладалися «сім вільних наук» – трівум (граматика, риторика, діалектика) і квадріум (арифметика, геометрія, музика і астрономія), але був відсутній курс богослів’я, що не давало можливості зватися академією.
Києво-Могилянський колегіум XVII ст. складався з 8 класів: фара, інфима, граматика, синтаксима, поезія, риторика, філософія, згодом додалося і богослів’я. Студентів спонукали до вільного мислення, диспутів, готували до критичного сприймання постулатів філософії.
Частенько студенти втікали від зубріння та вливалися в лави козацтва, ставали військовими писарями, займали керівні посади в сотнях і полках. Хоробрих колишніх спудеїв козацтво оточувало увагою і любов’ю.
Харківський колегіум був заснований у 1727 р. як навчальний центр Слобідської України. Для читання курсу поетики і «добронравія» сюди було запрошено 37-річного «студента богословських наук» Григорія Сковороду.
У списку учнів «школи синтаксими» за 1763 р. Г. Сковорода давав учням такі характеристики-оцінки: «весьма остр», «остр», «зверок острой», «горазда понят», «очень понят», «весьма понят», «не понятен», «не годен», «не очень понят», «весьма не понятен», «туповат», «туп», «самая безтолковица». «Ученики-семінаристи» поважали Сковороду як учителя і намагалися не пропускати його лекцій.
А знаєте що таке «березова каша»? Це особливе періщення березовими різками. У Переяславському колегіумі загальна перевірка знань за тиждень здійснювалася у суботу. Перша помилка вважалась щадимою, друга – застереженням, за третю помилку били по руках. Для виконання такої невеселої місії серед дорослих невстигаючих студентів обирали «січкарів», які під калатання шкільного дзвінка лупцювали різками спудеїв, іноді до крові. Були і інші покарання – поклони, стояння на колінах, тримання піднятою рукою важкої книжки.
Що студенти їли та де і як добували провізію; що таке студентські рекреації; що дозволялось робити для зняття напруги у навчанні; яке меню було у професорів; про вагантів – українських мандрівних студентів та ще багато цікавого видізнаєтеся з книги В. Микитася «Давньоукраїнські студенти і професори», яка є в нашій бібліотеці.
