Бібліокластія – усвідомлене знищення книжок і бібліотек, здебільшого шляхом спалення, здійснюване окремими особами, мілітарними формуваннями, релігійними фанатиками, войовничими атеїстами, політичними радикалами або державними та недержавними організаціями. Є виявом прагнень до повної або часткової ліквідації знань, накопичених людством і зафіксованих у писемних джерелах, інформаційного потенціалу нації, держави, акумульованого у бібліотечних фондах, а також елементом інформаційної війни чи ідеологічного протиборства.
Найдавніші відомі випадки знищення бібліотек – у давньогрецькому місті Фіви (1358 р. до н.е.), а також книжкового зібрання фараона Аменхотепа IV Ехнатона (1336 р. до н.е.).
Перша і найбільша в Київській Русі бібліотека Ярослава Мудрого була знищена під час захоплення Києва монголо-татарами в 1240 р.
Про численні факти бібліоциду в Україні і світі в минулі часи та зараз, про варварське знищення надбань людства читайте в журналі «Бібліотечна планета» № 3 за 2022 р.
