Борис Антоненко-Давидович (1899-1984) – письменник особливий. Наш земляк, народився в передмісті Ромен, в Засуллі, навчався в Охтирській гімназії, але вищої освіти офіційно так і не здобув, і йому довелося опановувати науку самотужки «у бібліотеках та з великої книги життя».
Талановитий письменник з трагічною долею, Борис Дмитрович Антоненко-Давидович мав незвичайно широкий діапазон творчих інтересів. Його твори – це уроки життя, зіткані з власних спостережень, з гострих вражень, чужих оповідок, це – унікальні, парадоксальні, а часом навіть і казусні розповіді.
Часто саме спогади про Охтирку правили письменнику за творчий скарб з невичерпними покладами сюжетів і типажів. З осені 1921 року, виїхавши назавжди зі Слобожанщини, Борис Дмитрович не поривав зв’язків з нею, повсякчас линув думкою сюди. Охтирку, Охтирщину, Недригайлів зустрічаємо у багатьох його творах, де письменник намагався максимально достовірно передати життя до- та післяреволюційного міста, у деяких творах зафіксувати дату, місце зображуваної події з назвами конкретних вулиць – «Зустрічі на довгій дорозі», «Криса» і М’яло», «Хай спиниться чудова мить», «Про самого себе», «Два», «Як воно починалось», «Крижані мережки», «Бабині казки» та інші.
Твори мають багато яскравих і правдивих деталей, у кожного з персонажів своє світорозуміння, характер мислення, своя особлива мова, що свідчить про великий дар автора як психолога, знавця людської душі.
Запрошуємо всіх бажаючих поринути у минуле нашого краю, читаючи твори Бориса Антоненка-Давидовича, які є у нашій бібліотеці.
