Для кожного народу рідна мова є елементом самосвідомості. Наша рідна мова об’єднує українців, формує нашу самобутність, але завжди потрібно пам’ятати її тернистий шлях до визнання та становлення.
Дослідники зафіксували понад 130 заборон щодо української мови. Про одну з таких заборон ми згадуємо у 2020 році. І хоча минуло уже 300 років, але рана після такого цвяха у тілі української мови і досі нагадує про себе.
У 1720 році Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину про вилучення українських текстів із церковних книг: «…во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные». Також у тому ж році вийшов ще один указ про заборону книгодрукування українською мовою «…дабы никакой розни и особаго наречия во оных не было».
Так знищувались величезні архіви і славетна історія наших пращурів. Але допоки наш народ розмовлятиме українською мовою, він – нездоланний.
Детальніше про нищення української мови в далекому минулому ви можете прочитати за посиланнями:
https://espreso.tv/article/2017/05/02/4_stolittya_represiy_134_sproby_zadushyty_ukrayinsku_movu33
https://parafia.org.ua/biblioteka/istoriya-mova/nezdolanna-ukrajina/#intro
