Пам’ять про злочин Голокосту є невід’ємною складовою пам’яті українців. Мільйони страчених ні в чому неповинних евреїв, ромів та інших. Так Бабин Яр став свідком злочину нациської Німеччини, та перетворився на один з всесвітніх символів Голокосту. Біль закатованих вчить нас цінувати кожне людське життя, берегти і захищати свою свободу. Допоки жива людська пам’ять, трагедію Голокосту мусимо не забувати.
У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, що відзначається 27 січня, ми приєднуємося до загальної печалі і співчуваємо цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Будемо пам’ятати. Та запрошуємо переглянути викладку видань «Голокост в Україні» каб. 204 (корп. ІТФ).
Голокост
Пройду не раз відомими шляхами,
Де страх в повітрі висне до цих пір,
І хоч усе вже поросло мохами,
Його ніхто забути не зумів.
Це Голокост – всього одне лиш слово,
Та його сенс – пекучий болі жар,
Вбивали всіх!.. старого і малого,
І мало хто життя порятував.
Дивились в вічі, не щеміло серце,
Пуста душа і всі думки пусті,
«Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце!
Вони ж прийдуть до тебе уві сні.»
Чи їх вина, що родом із євреїв?
Чи їх вина, що не такі, як всі?
Невже ж і смерть заслужує трофеїв?
І щастя можна віднайти в сльозі?
Постане між думками знову прірва,
Над Яром смерть махне своїм крилом,
Якщо убивства – це є ваша віра,
Тоді скажіть: «Що ви назвете Злом?»
