Книги Бориса Ткаченка – це наче зустріч з давніми добрими знайомими, – завжди є про що погомоніти. Книги, в яких гостропроблемні роздуми вписуються в сьогодення. Неспокійні книги нашого земляка, які не дадуть спокою і вам.
Перші книги автора – «Совість» та «Поле без гербіцидів, душа без погонича» – про проблеми господарювання на землі, про людей, які працюють на землі, про господарників. Книги вийшли з друку в 90-х роках минулого століття, але проблеми все ще залишаються.
Борис Ткаченко дає гіркий аналіз знищення землі гербіцидами і нітратами: «Через 70-75 років до отрут пристосуються всі шкідники. І не тільки пристосуються, а отрута їх наче аж стимулюватиме до розмноження». Переконливі аргументи. що хліб краще родить на полі, що не знає плуга: «Загубивши 15 см орного шару, ми вкрали у своїх дітей 780 тонн зерна з кожного гектара ріллі».
Є поради і для народних фітопатологів, як боротися зі шкідниками і хворобами рослин на садових та присадибних ділянках.
Для тих, хто хоче більше дізнатися про Бориса Ткаченка – письменника, краєзнавця, етнографа, агронома, буде цікавим це інтерв’ю:
